1
Перше всіх явищ іде думка, вона – їх найвизначніша частка, з неї вони складаються. За тим, хто говорить або робить із нечистою думкою, іде страждання, наче колесо за копитом бика.
2
Перше всіх явищ іде думка, вона – їх найвизначніша частка, з неї вони складаються. За тим, хто говорить або робить із відчищеною думкою, іде щастя, наче невідступна тінь.
3
«Він скривдив мене, побив мене, переміг мене, обібрав мене». Хто плекає такі судження – у тих не вгамовується ненависть.
4
«Він скривдив мене, побив мене, переміг мене, обібрав мене». Хто не плекає такі судження – у тих угамовується ненависть.
5
Адже ніколи в цьому світі ненависті не долаються зненавистями, натомість відсутністю зненавистей долаються вони. Ось одвічна дхамма.
6
Дехто не знає, що ми загинемо тут. У тих, хто знає це, вгамовуються суперечки.
7
Хто живе, позираючи на приємне, з непідвладними почуттями, ненажерливий, млявий та недолугий – такого Мара побиває, наче вітер - трухляве дерево.
8
Хто живе, позираючи на неприємне, з підвладними почуттями, помірний в їжі, впевнений та з непохитною потугою – такого Мара побиває не більше, ніж вітер – скелясту гору.
9
Хто, забруднений, огорнеться у жовте – той, позбавлений стриманості та істини, не гідний жовтого.
10
А хто відкинув би бруд, стійкий у чеснотах - той, наділений стриманістю та істиною, справді, гідний жовтого.
11
Вважаючи несутність за сутність та вбачаючи сутність у несутності – вони не просуваються до сутності цариною хибних намірів.
12
Засвоївши сутність як сутність та несутність як несутність – вони просуваються до сутності цариною вірних намірів.
13
Як дощ просотується до хати з поганою стріхою, так пристрасть просотується до погано розвиненого розуму.
14
Як дощ не просотується до хати з доброю стріхою, так пристрасть не просотується до добре розвиненого розуму.
15
У цьому світі журиться він, і в тому – журиться. В обох світах злочинець журиться. Він журиться й побивається, споглядаючи свої ниці вчинки.
16
У цьому світі радіє він, і в тому – радіє. В обох світах доброчинний радіє. Він радіє не нарадіється, споглядаючи свої добрі вчинки.
17
У цьому світі пече його, і в тому – пече. В обох світах злочинця пече. “Злочин мною скоєно!” – пече його. Відійшовши до лихого місця, він страждає ще більше.
18
У цьому світі веселиться він, і в тому – веселиться. В обох світах доброчинний веселиться. “Добро я зробив!” – веселиться він. Відійшовши до доброго місця, він звеселяється ще більше.
19
Навіть якщо він згадує багато писань, але не чинить відповідно, такий запаморочений чоловік скидається на пастуха, що рахує корів у інших. Він не причетний до самітництва.
20
Навіть якщо він згадує мало писань, але чинить відповідно закону, полишивши пристрасть, зловмисність та тупість, істинно обізнаний, з розкутим розумом, не захоплюючись ні в цьому світі, ні в тому – він причетний до самітництва.