12. Розділ про себе.

157

Хто собі милий, нехай надійно вберігає себе. Освіченому слід пильнувати під час будь-якої з трьох варт.

158

Спочатку, слід самому утвердитися в належному, а опісля напучувати іншого. Освіченому не слід бруднитися.

159

Якби він сам чинив так, як навчає іншого! Добре стриманий, звичайно, стримає іншого. Справді, важко стримувати себе.

160

Кожен сам собі захисник. Хто ж інший міг би бути захисником? Належно стримавши себе, можна отримати захисника, якого важко одержати.

161

Зло, скоєне самим собою, народжене собою, що походить із себе, розколює недоумка, як діамант – кам`яного самоцвіта.

162

У кого надто лиха вдача – той, наче малува, що оповила дерево сал, - він коїть собі те, що бажає йому ворог.

 

163

Легко робиться недобре собі та непотрібне. Те ж, що і добре, і потрібне, - це робити найважче.

164

Хто зневажає вчення Арахантів, шляхетних, тих, хто живе згідно дхамми, недоумок, що покладається на хибний погляд, приносить плоди, мов очерет каттхака – собі на загибель.

165

Адже собою чиниться зло, собою опоганюєшся. Собою не чиниться зло, собою же відчищуєшся. Чистота й нечисть походять із самого себе. Жодному не очистити іншого.

166

Не слід нехтувати своїм благом заради блага іншого, хоч і великого. Збагнувши своє благо, слід визискувати блага справжнього.