13. Розділ про світ.

167

Слід не дотримуватися ницого вчення, не жити із запамороченням, не додержуватись хибних поглядів, не перейматися світом!

168

Слід підвестися, не бути запамороченим, слідувати доброчинному вченню! Хто дотримується доброчинного вчення, щасливий у цьому світі та в іншому.

169

Слід слідувати доброчинному вченню, та не слідувати лиходійному. Хто дотримується доброчинного вчення, щасливий у цьому світі та в іншому.

170

Хто спостерігає світ так, ніби побачив бульбашку, ніби побачив примару, того не бачить цар смерті.

171

Ідіть, погляньте на цей світ, гарний, наче царська колісниця. Де занурюються дурні, для обізнаних немає притягання.

172

Хто, колись бувши запамороченим, згодом став незапамороченим – засвічує цей світ, як місяць, що вийшов з-за хмари.

173

Хто, вчинивши зло, спокутує його корисними вчинками – засвічує цей світ, як місяць, що вийшов з-за хмари.

174

Осліплий цей світ, мало хто бачить у ньому ясно. Обмаль тих, хто потрапить до неба, немов пташка, що виплуталася із сільця.

175

Лебеді прямують шляхом сонця. Надприродними силами просуваються у просторі. Розумні виходять за межі цього світу, перемігши Мару з військом.

176

Для людини, що переступила одну дхамму, котра говорить неправдиво, зрікається іншого світу, немає такого зла, якого вона не могла б скоїти.

177

Справді, скнари не потрапляють до світу богів, дурні ж не прославляють щедрість. А розумний полюбляє щедрість, саме так він стає щасливим деінде.

 

178

Понад єдиновладдя над усією землею, сходження на небо чи панування в усіх світах – плід вступу до Потоку найкращий.