15. Розділ про щастя.

197

Справді, щасливо ми живемо - серед ворожих неворожі. Серед ворожих людей ми мешкаємо неворожі.

198

Справді, щасливо ми живемо - серед хворобливих нехворобливі. Серед хворобливих людей ми мешкаємо нехворобливі.

199

Справді, щасливо ми живемо - серед стурбованих нестурбовані. Серед стурбованих людей ми мешкаємо нестурбовані.

200

Справді, щасливо ми живемо – такими, що не мають нічого. Будемо жити, споживаючи блаженство, ніби променисті боги.

201

Перемога породжує ненависть - болісно жити переможеному. Спокійний живе щасливо, полишивши перемогу й поразку.

202

Немає вогню, такого як пристрасть. Немає нещастя, такого як гнів. Немає страждання, такого, як кхандхи. Немає щастя, вищого за спокій.

203

Голод - найбільша хвороба. Санкхари – найбільше страждання. Для того, хто засвоїв це, як воно є, Звільнення – найбільше благо.

204

Відсутність хвороби – найбільше надбання. Удоволення – найбільше багатство. Хто заслуговує на довіру – найкращі з родичів. Звільнення – найбільше благо.

205

Скуштувавши смак самотності та смак спокою, стаєш вільним від болю, від зла, покріплюючись смаком блаженства дхамми.

206

Добре побачення зі шляхетними, спільність з ними завжди щаслива. Ніколи не бачачи дурнів, також будеш щасливим.

207

Адже хто ходить до товариства дурнів, мучиться протягом довгого часу. Товариство  дурнів, як недругів – завжди болісне, а товариство мудрого, щасливе, немов зустріч рідні.

208

Отже: за розумним, і проникливим, і багатовченим, терплячим, ревним, і шляхетним, за таким правдивим, мудрим мужем слід іти, як місяць іде за шляхом зірок.