16. Розділ про миле.

209

Хто береться до того, чого йому не варто прагнути, та не прагне того, до чого слід удаватися, хто, відкинувши благо, хапається за миле – той заздрить вимогливим до себе.

210

Не прихиляйся до милих і ніколи – до немилих. Болісно не бачити милих та бачити немилих.

 

211

Отже нічого не слід робити милим, адже розлука з милим погана. Не знає кайданів той, що для нього немає милого чи немилого.

212

Приязнь породжує журбу, приязнь породжує страх. Вільний від приязні не має журби, звідки взятись страху?

213

Кохання породжує журбу, кохання породжує страх. Вільний від кохання не має журби, звідки взятись страху?

214

Любов породжує журбу, любов породжує страх. Вільний від любові не має журби, звідки взятись страху?

215

Насолода породжує журбу, насолода породжує страх. Вільний від насолоди не має журби, звідки взятись страху?

216

Жадання породжує журбу, жадання породжує страх. Вільний від жадання не має журби, звідки взятись страху?

217

Довершений у чесноті та погляді, твердий у дхаммі, той, що відає правду, робить свою справу – такий подобається народу.

218

Той, кому заманулося невимовного, хто сповнив би цим думку та чий розум не прикутий до насолод, зветься “плавець проти течії”.

219-220

Давно відсутній муж благополучно вертається додому звіддаля. Родичі, друзі й доброзичливці не нарадіються його поверненню. Так само й доброчинця вітають добрі вчинки, коли він переходить із цього світу до іншого, як родичі вітають повернення милого.