17. Розділ про лють.

221

Слід відступитися від люті, геть зректися пихи, перебороти усі пута. Того, хто не причеплений до імені та форми, нічим не володіє, не переслідують страждання.

222

Хто здержує здійняту лють наче хитку колісницю – такого я проголошую візницею. Решта людей чіпляються за віжки.

223

Відсутністю люті слід здолати лють, недобре здолати добром, скнарість здолати милостинею, брехуна – правдою.

224

Слід казати правду, не злитися, якщо просять – слід дати, хоча б і трішки. За допомогою цих трьох речей можна увійти туди, де боги.

225

Мудрі, які не завдають кривди, що завжди стримані тілом, прямують до неминущого стану, відійшовши куди - не журяться.

226

У  тих, хто завжди бадьорий, навчається вдень і вночі, прагне Звільнення, зникають потяги.

227

Віддавна це пішло, Атуло, не лише відтепер. Ганять того, хто сидить мовчки, ганять того, хто говорить багато, ганять і того, хто говорить помірно. Немає в світі неогудженого.

228

Не було, не буде та не знайти зараз мужа, що його б лише ганили чи лише звеличували.

229-230

Якщо вдумливі, спостерігавши його день за днем, величають того, хто має бездоганну поведінку, мудреця, обдарованого мудрістю та чеснотою, хто, наче  золота монета – хто є гідним, щоб ганити такого? Навіть боги величають його, навіть Брахмою він звеличений.

 

231

Слід берегтися від збудження тілом, бути стриманим тілом. Облишивши лиходійство тілом, слід жити доброчинно тілом.

232

Слід берегтися від збудження словом, бути стриманим словом. Облишивши лиходійство словом, слід жити доброчинно словом.

233

Слід берегтися від збудження думкою, бути стриманим думкою. Облишивши лиходійство думкою, слід жити доброчинно думкою.

234

Розумні - стримані тілом, також стримані словом, стримані думкою, бо ж розумні в усьому стримані.