18. Розділ про нечисті.

235

Немов пожовклий лист ти зараз, і слуги Ями бовваніють поруч тебе. Стоїш у пащі смерті, проте не знайти в тебе припасу на дорогу.

236

Створи із себе острів, дерзай швидко, будь освіченим! Очищений від нечистей, незаплямований, ти прийдеш до небесної обителі шляхетних.

237

Наприкінці життя ти зараз, наближаєшся впритул до Ями. Проте немає тобі, де перепочити, не знайти в тебе припасу на дорогу!

238

Створи із себе острів, дерзай швидко, будь освіченим! Очищений від нечистей, незаплямований, ти більше не прийдеш до народження й старості.

239

Послідовно, мало-помалу, знову й знову, як срібляр видаляє нечисть із срібла, мудрецю слід видаляти її із себе самого.

240

Як іржа, що з`явилася на залізі, з`їдає те, з чого виникла, так і власні вчинки такого, що зловживає дхоною, приводять до лихого місця.

241

Нечитання - нечисть писань, занедбаність – нечисть домів, ледачість – нечисть вроди, запаморочення сторожі – нечисть.

242

Нечисть жінки - дурна поведінка, скнарість - нечисть того, хто дає, лихі речі - нечисті у цьому світі й у тому.

243

З цих нечистей найбрудніша – це невігластво, найбільша нечисть. Відкинувши цю нечисть, послушники, будьте вільними від нечистей!

244

Життя легко жити безсовісним, зухом-вороною, дошкульним, вискочкою, безоглядним, ницим.

245

Але важко жити совісним, постійно шукаючи чистоти, відкритим, обережним, непорочним, далекоглядним.

246-247

Хто знищує життя, говорить неправду, відбирає те, що йому не дано в світі, ходить до дружини іншого, та такий чоловік, що віддається споживанню п`янких напоїв, - той підкопує себе під корінь прямо тут, у цьому світі.

248

Знай же, дорогий муже, - злі речі нестримні. Не дозволяй жадобі та несправедливості піддати тебе тривалому стражданню.

249

Людина ж подає так, як вірує, так, наскільки вдячна. Отже, той, хто схвильований їжею та напоями інших, не просувається до заглиблення ні вдень, ні вночі.

250

А у кого це вирубано, викорінено, видалено - просувається до заглиблення і вдень, і вночі.

251

Немає вогню, подібного до пристрасті. Немає демона, подібного до гніву. Немає пастки, подібної до облуди. Немає ріки, подібної до жадання.

252

Легко побачити вади інших, власні ж побачити важко. Справді, він просіває вади інших, наче солому, а власні приховує, як шулер – нещасливі кості.

253

У того, хто переймається вадами інших, постійно свідомого своїх образ потяги збільшуються. Далеко йому до знищення потягів.

254

У небі немає шляху, немає самітника поза нами. Юрба втішається плетивами, Татхагати – вільні від плетив.

255

У небі немає шляху, немає самітника поза нами. Немає вічних санкхар, у Пробуджених немає коливань.