23. Розділ про слона.

320

Я - наче слон у битві, що терпить стрілу, випущену з лука – стерплю кривду, адже більшість людей – розбещені.

321

Приборканого ведуть у натовп, на приборканого сходить цар, приборканий, що терпить кривду, поміж людей – найкращий.

322

Чудові приборкані мули, і племінні синдхські коні, й ікласті великі слони. Проте чудовіше їх той, хто стримав себе.

323

Адже на цих тваринах не доїхати до неходженого місця, куди прийде приборканий, стримуючи, добре стримуючи себе.

324

Ікластого на ймення Дханапала важко здержати, коли його скроні зволожуються ядучим соком. Скутий, він не їсть ані крихти: ікластий згадує слоновий ліс.

325

Якщо хтось нероба й ненажера, сонько, що валяється на ліжку мов жирний кабан, угодований зерном – цей телепень виходитиме з лона знову й знову.

326

Колись цей розум блукав як йому бажалося, де захотілося, як пощастить. Зараз я здержу його остаточно, наче погонич – скаженого слона.

327

Радійте незапамороченню, бережіть свій розум! Вибирайтеся з невірного шляху, як ікластий, що загруз у болоті.

328

Якщо надибаєте розсудливого товариша, розумного супутника, що живе свято, ідіть з ним піднесено, уважно, здолавши всі перешкоди.

329

Якщо не надибаєте розсудливого товариша, розумного супутника, що живе свято, ідіть самі, мов цар, що зрікся підкореного царства, як слон у хащах Матанги.

330

Краще бути самому. З дурнем немає товариства. Ідіть самі, не чинячи зла, невимогливо, як слон у хащах Матанги.

331

Щастя – мати друзів, коли в них виникає потреба. Щастя – мати втіху в тому, що трапиться. Щастя – мати благо наприкінці життя. Облишити всі страждання – щастя.

332

Щастя – вшанувати матір в цьому світі, щастя, також, вшанувати й батька. Щастя - вшанувати самітника в цьому світі, щастя, також, вшанувати й брахмана.

333

Щастя – мати чесноту до старості. Щастя – мати тверду впевненість. Щастя – досягти мудрості. Не чинити злого – щастя.