24. Розділ про жадання.

334

Жадання людини, що живе запамороченою, росте мов малува. Її носить з одного життя в інше наче мавпу, якій забаглося плоду в лісі.

335

Кого в цьому світі долає це огидне жадання, томління, зажури його множаться, як трава бірана після дощу.

336

Хто в цьому світі долає це огидне жадання, яке важко оминути, зажури стікають із того, немов крапля води з лотоса.

337

Ось, що кажу вам: “Щасти вам, скільки б вас тут не зібралося!”. Викопайте жадання під корінь – як траву бірану, коли пошукують запашне кореневище усіру. Нехай не ламає вас Мара, наче бурхливий потік – очерет: знову й знову.

338

Як і дерево, хоч і зрубане, виростає знову, якщо корінь неушкоджений та міцний – так само й спляче жадання, якщо не знищене, породжує це страждання знову й знову.

339

У кого потужні й стрімкі тридцять шість потоків, спрямованих на звабливі речі, таких заносять до дурних поглядів наміри, підґрунтя яких - пристрасть.

340

Потоки течуть усюди, ліана стоїть, давши паросток. Отже, побачивши, що ліана прогониста, підріж її корінь мудрістю.

341

Спорожнюючими та слизькими є радощі осіб, що жадають веселощів, шукають щастя, адже такі люди підлягають народженню й старості.

342

Оточена жаданням юрба бігає навкруги немов прив`язаний заєць. До них, зв`язаних путами та оковами, знову й знову, ще довго приходить страждання.

343

Оточена жаданням юрба бігає навкруги немов прив`язаний заєць. Отже слід розвіяти жадання, якщо самі волієте незворушності.

344

Вільний від підліска, відданий лісовому життю, вільний від лісу бажань, він знову біжить у цей ліс. Погляньте на ту людину, що звільнилася від кайданів, але біжить назад.

345

Не ті кайдани міцні – кажуть розумні, - що зроблені із заліза, дерева чи трави бабба. Адже запаморочення прикрасами, синами чи жінками – оце так хотіння.

346

Міцні ці кайдани – кажуть розумні, - та тягнуть донизу; хоча й гнучкі, але важко з них вивільнитись. Проте розрубавши їх, мандрують несхитно, залишивши чуттєві насолоди.

347

Запаморочені пристрастю потрапляють у потік, як павук до павутиння, яке сам виткав. Проте розітнувши його, розумні рухаються безпристрасно, залишивши всі страждання.

348

Вирушивши до іншого берега буття, позбудься минулого, позбудься майбутнього, позбудься того, що між ними. Якщо думка цілком розкута, ти не більше прийдеш до народження й старості.

349

У чоловіка з хистким мисленням, із шаленою пристрастю, що позирає на приємне, жадання зростає все більше: істинно - такий робить кайдани міцними.

350

Проте той, хто радіє заспокоєному мисленню, завжди уважний, уявляє неприємне: істинно - такий покладе край, такий порве кайдани Мари.

351

Він досяг мети, безстрашний, вільний від жадання, незаплямований, він розтрощив стріли існування. Це його тіло – останнє.

352

Вільний від жадання, без уподобань, вправний у тлумаченні слів, він знає порядок звуків – які спершу, а які згодом; адже звуть його: “Великий мудрець, великий муж”. Це його тіло – останнє.

353

Усе я переміг, все звідав, за всіх умов я не замащений. Відмовившись від усього,  розкутий по знищенні жадання, збагнувши все самотужки – кого мені назвати вчителем?

354

Дарунок дхамми перевершує всі дарунки, смак дхамми перевершує всі смаки, радість дхамми перевершує всі радощі, а викорінювання жадання переважує всі страждання.

355

Заможність нищить недоумка, а не тих, хто пошукує іншого берега. Жаданням заможності дурень нищить інших так само, як себе.

356

Поля зіпсовані бур`яном, юрба зіпсована пристрастю. Отже, справді, що подається вільним від пристрасті, приносить великий плід.

357

Поля зіпсовані бур`яном, юрба зіпсована гнівом. Отже, справді, що подається вільним від гніву, приносить великий плід.

358

Поля зіпсовані бур`яном, юрба зіпсована облудою. Отже, справді, що подається вільним від облуди, приносить великий плід.

359

Поля зіпсовані бур`яном, юрба зіпсована бажанням. Отже, справді, що подається вільним від бажання, приносить великий плід.