4. Розділ про квіти.
44
Хто дослідить цю землю та царство Ями з його богами? Хто підбере добре викладений рядок дхамми, як уміла людина – квітку?
45
Учень, що “на шляху”, дослідить цю землю та царство Ями з його богами. Учень, що “на шляху”, підбере добре викладений рядок дхамми, як уміла людина – квітку.
46
Збагнувши, що це тіло - наче піна, зрозумівши його примарну суть, відрізавши уквітчані стріли Мари – йди невидимкою для царя смерті.
47
Людину, яка лише збирає квіти, із збентеженою думкою, забирає смерть, як велика повінь – село уві сні.
48
Людину, яка лише збирає квіти, із збентеженою думкою, з невситимою жагою тільки насолод - таку підкоряє смерть.
49
Як бджола, назбиравши нектару, полишає квітку, не ушкодивши ані її вигляду, ані запаху - так і мудрецю слід проходити селом.
50
Не на вади інших, не на те, що зроблено чи не зроблено ними, слід поглядати, а лише на те, що зроблено чи не зроблено самим собою.
51
Наче чудова квітка - забарвлена, але позбавлена пахощів - безплідним є добре сказане слово того, хто не чинить відповідно.
52
Наче чудова квітка - забарвлена та запашна - плідним є добре сказане слово того, хто й чинить відповідно.
53
Як із купи квітів можна зробити багато вінків, так і вправних речей можна створити безліч – навіть із народженого й тлінного.
54
Пахощі квітів, сандалу, тагари з жасмином не поширюються проти вітру. А запах правдивих поширюється й проти вітру - правдивий муж проникає по всіх усюдах.
55
Сандал із тагарою, а також і лотос, і жасмин: серед їхніх пахощів запах чесноти – неперевершений.
56
Ледь чутний цей аромат тагари із сандалом. А запах чеснотливих, що сягає богів, - найкращий.
57
Мара не відає шлях обдарованих чеснотами, які живуть незапамороченими, розкутими завдяки правильному знанню.
58-59
Як на купі сміття, викинутого на велику дорогу, може вирости запашний лотос, що звеселяє думку - так і серед істот, подібних до сміття, істот сліпих, простолюду виблискує мудрістю учень істинно й цілком Пробудженого.