6. Розділ про освіченого
76
Таким, що виказує скарби, слід уважати мудреця, який бачить вади та говорить осудливо. Слід знатися з освіченим, бо краще, а не гірше буде тому, хто знатиметься з таким.
77
Йому слід застерігати, повчати та здержувати від негідного. Адже правді він милий, а неправді – немилий.
78
Не слід знатися з поганими друзями, не слід знатися з мужами підлими. Знайтеся з доброчесними друзями, знайтеся з мужами благородними.
79
Той, хто покріплюється дхаммою, живе щасливо, з ясним розумом. Освічений завжди насолоджується дхаммою, провіщеною шляхетними.
80
Адже будівники каналів скеровують воду, лучники вправляються зі стрілами, теслярі вправляються з деревом. Освічені тамують себе.
81
Як монолітна скеля не зрушується вітром, так освічені не зворушуються ні хвалою, ані огудою.
82
Наче глибоке озеро, чисте, незбурене – так ясніють і освічені, почувши дхамми.
83
Справжні мужі полишають усе. Правдиві не базікають для насолоди. Обійняті щастям чи лихом, освічені не подають ознак ні піднесення, ні пригнічення.
84
Хто ні заради себе, ані заради іншого не забажає собі ні сина, ні багатства, ні царства, хто не забажає власного успіху завдяки несправедливості, той - чеснотливий, проникливий, справедливий.
85
Нечисельні ті з людей, що перейшли річку. А ось інша юрба лише сновигає цим берегом.
86
Ті, що справді тримаються правильно виголошеної дхамми, чинять згідно з нею – ці люди перейдуть царство смерті, яке так важко перетнути.
87
Облишивши темний стан, освіченому слід плекати світлий, адже він прийшов із притулку до безпритульності, до самотності, якою важко насолоджуватись.
88
Полишивши насолоди, не маючи нічого, відчистивши себе від нечистей розуму - тоді хай освічений бажає втіхи.
89
Ті, чий правильний розум добре уявляє чинники повного пробудження, хто радіє відмові від уподобань, не захоплюючись, знищивши потяги, вони - блискучі, адже цілком звільнилися в цьому світі.