7. Розділ про Араханта.

90

У тому, хто пройшов увесь шлях, безжурному, розкутому в усьому, у тому, хто скинув усі кайдани - не знайти гарячки.

91

Уважні відходять - вони не люблять дому. Немов лебеді, що полишають свій став, вони зрікаються притулку за притулком.

92

Хто не накопичує, хто добре розуміє все щодо їжі, чия царина – непередавана свобода порожнечі - шлях їх, як шлях птахів у повітрі, важко зауважити.

93

Хто цілком знищив потяги, незалежний від харчу, чия царина – непередавана свобода порожнечі - шлях їх, як шлях птахів у повітрі, важко зауважити.

94

Тому, чиї чуття у спокої, наче коні, добре приборкані візником, хто облишив пиху, хто без потягів - такому заздрять і боги.

95

Цей ревний – немов ґрунт, непорушний як колонна Індри, як озеро без мулу – для нього вже немає блукань.

96

Спокійна його думка, спокійні його мова та дія – таким є заспокоєний, хто звільнився через правильне знання.

97

Хто недовірливий, знає Нестворене та порвав усі зв`язки, той чоловік, що відрубав усі можливості та позбувся очікувань, - він, справді, найвеличніший муж.

98

У селі чи у хащах, у долині чи на пагорбі – люба та місцина, де мешкають Араханти.

99

Радісні хащі, де не звеселяється народ. Звеселяться в них позбавлені пристрастей, вони не пошукують насолод.