9. Розділ про зло.

116

Поспішайте в добродійному, слід удержувати розум від зла. Адже думка того, хто повільно робить добро, насолоджується злом.

117

Якщо муж учинив зло, не слід чинити його знову й знову та плекати схильності до нього. Накопичення зла - болісне.

118

Якщо муж учинив добро, слід чинити його знову й знову та плекати схильність до нього. Накопичення добра - щасливе.

119

Навіть зловмисник бачить щастя, поки його зло не достигло. Але коли зло достигає,  зловмисник бачить зло. 

120

Навіть щасливий бачить зло, поки його щастя не достигло. Але коли щастя достигає, тоді щасливий бачить щастя.

121

Не легковажте злом: “Воно не прийде до мене”. Від падання крапель і горщик наповнюється водою. Дурень наповнюється злом, назбируючи його хоч і мало помалу.

122

Не легковажте добром: “Воно не прийде до мене”. Від падання крапель і горщик наповнюється водою. Розумний наповнюється добром, назбируючи його хоч і мало помалу.

123

Злочинів слід уникати, як купець із невеликим караваном і великими грішми – страхітливого шляху, як людина, що бажає жити – отрути.

124

Якщо рука не поранена, можна нести рукою трунок. Отрута не зашкодить тому, хто не має рани. Зла немає для того, хто його не чинить.

125

До того, хто звинувачує невинну людину, мужа впевненого й незаплямованого – саме до такого дурня повертається зло, ніби дрібний пил, розвіяний проти вітру.

126

Дехто народжується з лона, злочинці - у пеклі, Сугати прямують до неба, а ті, що позбулися потягів – цілком звільняються.

127

Ні в повітрі, ані в глибині моря, ані заходячи до гірської ущелини – не знайти на землі такого місця, знаходячись у якому, можна звільнитися від злочину. 

128

Ні в повітрі, ані в глибині моря, ані заходячи до гірської ущелини – не знайти на землі такого місця, знаходячись у якому, не поступишся смерті.